Боль - 1) (физическая боль) біль (р. болю) (м. р.), болість (р. -лісти). [Се був біль, тягучий, фізичний біль. Рябко одскакує й вищить од болісти]; 2) (болезнь) біль (м. р.) (р. болю), болі (мн.). [Зубний біль. Вона видужала з породових болів]; 3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. болю), болість (р. -ти), болещі, боління, жаль (м. р.). [Минув час, затих біль. Свої болі - пустЄ, світовЄ горе велике. Навіщо радощі й боління? В мЄне сЄрце задрижало з болещів]. С болью - болізно. [Тихо і болізно вимовляє поЄт (Л. Укр.)]. От боли - з болю. Крик боли - боліз[с]ний гук, крик. [Знову лунає болізний гук]. Полный боли - боліз[с]ний, болючий. [Болізний стогін]. Причинять, и причинить боль кому - боліти (сов. заболіти) кого, болю завдавати, (сов. завдати) кому, вражати, (сов. вразити) кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коц.). І сміх той - його заболів (Л. Укр.). Вразив моє сЄрце. Їй хотілося вразити поглядом дочку, алЄ не вдалося].
