Вздор - дурниця, нісенітниця, недоречність, абищо. Срв. Бредня, Белиберда. Говорить, молоть, нести вздор - теревенити, правити нісенітниці, блягузкати, торочити, клепати, плести, верзти язиком, химери гнати, дурниці верзти (правити, стріляти), плескати, плести, провадити не знать-що; (сов.) наблягузкати, наверзти, наказати сім мішків гречаної вовни.
Вздор, Околёсная 2, Чепуха. -тИ небылицы - верзти (провадити) небилиці. -тИ своё -провадити (правити, грубо: торочити, товкти) своєї, своє правити; 8) (о птицах: яйца) нЄсти (яйця), нЄстися. [Кури несуть яйця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) нЄсти, носити. Лошади -сут - коні носять; 10) (о метели) мЄсти, бити, курити, куйовдити, хурделити; срв. МестИ 2. [Завірюха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. - а) нЄсти. По реке -сёт лёд - рікою (річкою) нєсЄ лід (кригу). Пар -сёт из бани - пара шугає (вихоплюється, вибивається) з лазні; б) (о неприятном запахе) тхнути ким, чим від кого, від чого, (отдавать) відгонити, (редко) віяти чим від кого, від чого, (быть слышным) чути чим від кого; (тянуть) нЄсти -чим. [Од старого німця дуже тхнуло табакою (Н.-Лев.). Від наймички тхнуло пекарнею й потом (Черкас.). Тхне свіжою фарбою (Васильч.). Од тЄбе часником одгонить (Звин.). Від них на сто кроків віє нестерпний дух нЄчисти (Франко). Від тЄбе тютюном чути (Свидн.). Инколи їдко несло гаром з обідніх огнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти, протягати. Из-под пола -сёт - з-під помосту (підлоги) тягне (віє, дует: дме). -сёт тепло(м) из печи -тягне (віє) теплом з пЄчи (комнатной: з груби); г) (слабить) проносити, прочищати, промикати. Несенный - несений; відбуваний; зазнаваний; прийманий; покутуваний; виконуваний; гнаний, гонений; що його нєсЄ (ніс) и т. п. -тИсь и тИся - 1) (стр. з.) нЄстися, бути нЄсєним, відбуватися и т. п.; 2) нЄстися, (мчаться) мчати(ся), гнати(ся); (бежать) бігти; (лететь) летіти, линути; (плыть) плисти, пливти, плинути; (об эхе) котитися, розлягатися, йти; срв. Мчаться. [Мов вихор нЄслася чвірка (Франко). З кузні нісся пекельний стукіт (Коцюб.). «Івасю! Івасю!» - гукав Грицько, несучись полем до бурти (Мирний). До сонця несемося (М. Хвильов.). Коні мчать, аж іскрять ногами (Боров.). Звістка мчала збудженими вулицями (Країна Сліпих). Мчать життям, як розлогими степами, наші буйногриві місяці (А. Любч.). Вчвал жене по втоптаній дорозі чвірка (Франко). Чого летиш, як скажений? (Волинь). Далеко линув думок легкий рій (Л. Укр.). Линув до нас за ґрати весняний вітер (Васильч.). «Івана Купайла!» лине по повітрю (Крим.). Хропе, аж луна по хаті котиться (Борз.). Аж по хаті луна йде (Пісня)]. Всадник -тся на коне - верхівець (вершник) мчить на коні. Корабль -тся по ветру - корабель лине за вітром. Лёд -тся по реке - лід (крига) жєнЄ (плине) рікою (річкою). Молва (слух) -тся -поголос (поголоска, чутка) лине. -тся молва, что^ - чутка йде, що... Облака -тся - хмари мчать (несуться, летять, линуть). Куда ты так -шься? - куди ти так жєнЄшся (біжиш, летиш, нєсЄшся)?; 3) (о птицах: нести яйца) нЄстися. [Кому вєдЄться, то й півень несеться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (високо) нЄстися (літати). [Високо літає; та низько сідає (Номис)].