Да

Да, нар. - 1) єгЄ, так. [Дощ надворі? - Так, дощ]. Конечно да - єгЄ-ж, авжеж, атож; да ведь -таж, та...ж, а(д)же-ж, та(д)же-ж. [Підеш зо мною? - АвжЄ-ж. Та він же там і не був. Таже-ж сказала, що прийде напевно. А(д)жЄ-ж ти сам бачив]. Ни да, ни нет - ні так, ні сяк. Да как - коли. [Коли подивляться, що вбитий, - з переполоху ну втікать (Шевч.)]; 2) (сз.) та, і, й. [Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Шевч.). Старі вже стали батько й мати]. Да и - та й, (= но и) ба; в начале предложения - а. [Чогось мені на серденьку та й не лЄгко (Чуб.). Не дрімає цар московський, ба й ті не дрімають (Рудан.). Та й став він по-инакшому думати. А жаль-же мені літечка теплЄнького]; 3) (но) але, та, дак, так, отже. [І хотіла-б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш]. Да... же - та нубо! но! [Та нубо-кажіть! или Кажіть-но! = да говорите же! Та нубо не пустуй!]; 4) да будет - хай буде, най (нехай); 5) да и ну - та й давай, ну, нум. [Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать. З переполоху ну втікать! (Шевч.)].