Достаточный - 1) (зажиточный) заможний, заможнЄнький, зажитий, достатній. [Він зажитий чоловік, на все достатній, у його всього доволі єсть]; 2) имеющийся в достаточном количестве - достатній, довільний. [Достатня одіж (Шевч.). ТепЄр на селі краще жити: і хліб довільний, і до хліба є що їсти. Добре, що вода довільна, дак буду полоскатися всю ніч]. Имеется в достаточном количестве что - довільно на що. [Тут таки й на зЄмлю довільніш. Землі у нас достатньо]; 3) (удовлетворительный) достатній. Достаточное основание - достатня причина (достатнє обґрунтування). Быть -ным, безл. - ставати, стати, виставати, вистати, виста(р)чати, виста(р)чити, хапати, хопити. [Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку (Ном.). Тієї їжі не вистачало на двох (Грінч.). Заполочи мені не хопило]. Дать в -ном количестве - виста(р)чити, постачити, настачити. [Ця криниця вистачить води на цілий город. Хіба—ж на таку сім’ю) може одна людина настачити?]. Срв. Доставать и Доставлять.
