Дубравник — Російсько-український академічний словник (А–П)

Дубравник

Дубра[о]вник, бот. (раст.) - 1) -ник чесночный (Теисгіит Зсогйіит) - дикий часник, скордія; 2) -ник скороспелый (Т. СИатаейгуз) - чебрець (р. -рецю) лісовий, самосил; 3) (Т. Роїіит) сідач.

Алфавітний покажчик

А 626 Б 2236 В 4212 Г 1728 Д 2503 Е 322 Ж 504 З 3926 И 2231 Й 3 К 5559 Л 2380 М 3958 Н 10851 О 5077 П 13914