Дурничник, дурника, бот. (раст. ХапіЫит Зігитагіит) - залучник, репяшок (р. -шка). Дурно - 1) (плохо) погано (ум. поганенько, ув. поганючо), кЄпсько, зле, (гал.) лихо. [Погано зробив. Поганючо співали. КЄпсько живЄться мені на світі. Їм тут було не зле. По-польськи він балакає, але лихо]; 2) (тошно) млосно. [Стає душно, аж млосно (Мирн.)], паморочно [Стало ще тісніше, якось паморочно], нудно. Мне дурно - млосно мені. Ей дурно сделалось, стало - їй стало млосно, (обморочно) вона зімліла. Делаться дурно -млостити (-стить) (безл.). [МєнЄ млостить - мне дурно]. Мне начинает, начало (стало) делаться дурно - мєнЄ починає (почала) обнімати млі[о]сть.
