Жалко - 1) жаль, жал(ь)ко кому’, кого, на кого, на що, за ким, чим, шкода кому, когО-чого. [Жаль тобі йогО. Мені так жаль, так жаль на ворогів і жаль на подоланих (Л. Укр.). Мені жаль за моїм конем. Як поїдеш з України, комусь буде жалко. Мені жалько стало на бідолашних бабОк, жалько стало на їхнє невідОме мені гОре (Крим.). Шкода сил, шкода часу. ЧогО-ж я плачу? Мабуть шкОда, що без пригОди, мов негОда, минула мОлодість моя (Шевч.)]. См. II. Жаль; 2) жалко чего (не хочется давать) - жаль, жал(ь)ко, шкОда. [Жаль йому грОшей. Тобі жалко (шкОда) хліба?]; 3) (жалобно) жалібно, жалісно, жалісливо. [Жалібно плаче]; 4) (с жалким видом) злидЄнно, нужденно. [І так злидЄнно іскривився (Котл.). Нужденно дивиться]. Жальче - 1) жальчіше, жальніше. [Сина жаль, а дочки ще жальніше]; 2) жалібніше, жалісніше.
