Жар - 1) (солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. палу), жарОта, спЄка, спекОта; см. Жара. [Тільки-що ввійшли в баню, аж жар такий, що не мОжна (Рудч.). Літній пал (Фр.)]; 2) (повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)огОнь (р. -гню), (болезн.) гарячка. [Так мене жар ухопив. З холоду кинуло в пал (Л. Укр.). Од цієї думки обняло її мов огнем. Прагне вона щастя, мов пити в гарячці (Коц.)]. Быть в -ру - горіти. [Дівчина тільки мучилася - то горіла, то мерзла]. У него жар - його палить. Бросать в жар -кидати в жар, обсипати жаром; 3) (раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) присок (р. -ску); (один уголь) жарина; (прил.) жаристий. [В мене очі горіли, мов жар (Л. Укр.). Пече картоплю на грані (в грані) (Под. губ.)]. Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) - жаріти (действие - жаріння), жахтіти, пашіти, палахкотіти. [У неї аж щоки жаріють. Купа жару, та аж жахтить, червоніє (Г. Барв.). Пашить з пЄчи. Дитина така гаряча, - так і палахкотить (= идёт жар) від нЄї]. Жар-птица - жар-птиця, жароптаця; 4) (бурый камень, уголь, лигнит) бурий вугіль (р. -гля) (буре вугілля), лігніт; 5) (пыл) пал, запал, опал. [Який гарячий пал, що й перешкод не зна (Сам.). Говорити з запалом. Він із запалам узявсь до праці. Щось комусь з великим опалом доводила вона шЄптом (М. Вовч.)]; 6) (разгар) розгар, пал, розпал, гарячий час (мент). В жару битвы - в гарячий час бою, в розгарі бою. В жару спора - в палу суперечки. Жары (мн.) - 1) (пора летн. зноя, межень) спека (ед.); 2) (на картине: блёстки, блик) жаріння, огні.
