Забрасывать — Російсько-український академічний словник (А–П)
I. Забрасывать, забросать чем - закидати, закидати чим; (яму ещё) засувати, засунути, загорнути; (слегка) прикидати, прикидати, (со всех сторон) обкидати, обкидати. [Труну почали закидати землЄю. Иншого вбили, а иншого камінням закидали (Єв. Мат.). Яму, що викопали вчора, сьогодні засунули (загорнули). Обкидали менЄ болотом (Сл. Гр.). Дрова прикидало снігом - мокрі будуть]. Забросанный - закиданий, засунений и засунутий, обкиданий, прикиданий чим.
II. Забрасывать, забросить - 1) (куда, за что) закидати, закинути, (о мног.) позакидати що куди, за що. [Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть (Номис). Закинула клубок за скриню та ніяк не витягну (Київщ.). Закинув руки за голову. Отой мотлох (хлам) треба на горіще позакидати (Харківщ.)]; 2) (задевать) закидати, закинути куди що. [Діти ножа десь закинули. Десь позакидали мої чоботи]. -ть невод -закидати, закинути, розсипати, розсипати невід. -ть удочку - закидати, закинути вудку. -ть голову вверх - закидати, закинути голову (вгору), задирати, дерти, задерти голову, (о многих) позакидати, позадирати голови. [Позакидали голови, насилу на їх держалися шапки (Н.-Лев.). Кінь зноровився, задер голову]; 3) (оставлять без внимания что) закидати, закинути що, залишати, залишити що, занедбовувати и занедбувати, занедбати, занехаювати, занеха(я)ти що, відкидатися, відкинутися чого (или від чого), нехтувати, знехтувати, (провинц.) замітувати що, (образно) кидати, кинути під лаву що. [Закинув наукову працю. Занедбав я свою) науку. Не тільки шкільної науки відкинувсь, а й геть усякі книжки читати залишив (Крим.). Драгоманову дорікали, що він за біжучими справами нехтує свою) спеціяльність - історію (Єфр.). Зовсім дитину занехала. Вони свою) славу кинули під лаву (Шевч.)]. Заброшенный - 1) закинутий и закинений, (о неводе) розсипаний; 2) (пренебрежённый) закинений, закинутий, занедбаний, занехаяний. Быть -ным - занедбатися, (образно) хмЄлєм зарости. [Було ремесло, та хмЄлєм заросло (Номис)]. -ное существо - (муж. р.) покидько, (ж. р.) покидька. [Ні батька, ні матери -покидько. Така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач (Г. Барв.)]. -ное здание - занехаяна будова (или просто) пустка. -ное имение, сад - занехаяний (занедбаний) маєток, сад. -ная вещь - покидьок (-дька); покидь (-ди).