Завядать, завянуть - 1) (о раст.) в’янути, за[по]в’янути, зів’янути, зв’ялитися, (о мног.) пов’янути, пов’ялитися. [А в конвалії голівка пов’яла, схилилась (Л. Укр.). Зв’ялиться красне личенько в тюльпана (Крим.)]. -нуть от жары - зів’янути від спЄки, поваритися. [Від спЄки поварилося все на городі]; 2) (о людях и красоте) в’янути, за[і]в’янути, марніти, змарніти, (о мн.) пов’янути, помарніти. [Засох-зав’яв, як билина (Руданськ.). Щоб личко не марніло з чорними бровами (Шевч.)]. Завядший - зав’ялий, зв’ялений, пов’ялий.
