Заранивать, заронить - 1) куда, за что (ронять, упускать) - (у)пускати, (у)пустати, зароняти, заронити що куди, за що; срвн. Уронить; (забрасывать) закидати, закинути, кидати, кинути що куди. [Як яснеє сонце закине свій промінь ясний до тЄ6є в віконце, -озвись на привіт весняний (Л. Укр.)]. -вать, -нить искру, любовь в ком-н. (перен.) -закидати, закинути, ронити, заронити іскру (напр. надії), любов (кохання) в кого, в кому. [Закинув гарячу іскру палкого жалю (Л. Укр.). Друже, ти в мЄнє заронив зерно надії (Л. Укр.). Хто заронив мені в жили отой тривожний рух? (Сосюра)]. -нил ты этим словом в меня сомнение - закинув ти цим словом в мене сумнів; 2) (уронить по неосторожн. ч.-л. горящее, вообще неумышлен. произвести пожар) кидати, кинути, пускати, (у)пустати огонь, іскру. Зароненный - (у)пущений, закинутий и закинений.
