Знай, нрч. - 1) (не взирая ни на что) знай, тільки й знає. [Ідуть дівчата в поле жати та, знай, співають ідучи (Шевч.)]. Я его успокаиваю, а он знай сердится - а його втихомирюю, а він тільки й знає, що сердиться. Сидит да трубку, знай, себе покуривает - сидить та лю>льку, знай, собі попакує; 2) (то и дело, постоянно) знай, одно, в одну душу, в-одно, ув-одно. [На окопі знай бігали сірі та зелЄні ящірки (Мирн.). Як ти мені голову набила за вЄчір! - одно, торохтить наче в клепачку (Борз. п.)]. То и знай бегает, ходит -тільки те й знає (робить), що бігає, ходить, (гал.) ув-одно бігає, ходить.
