Зов — Російсько-український академічний словник (А–П)
Зов - 1) (приглашение) кликання, закликання, заклик (-ку), зазов (-зву), запрохання, запросини (-син). Приехал без -ву - приїхав некликаний, непроханий; 2) (клич) клик, поклик (-ку), кликання, гук (-ку), гукання. [Поклик бойовий (Л. Укр.). Вона вийшла на поклик материн (Коцюб.). Клич-же, коли є хто, щоб на твій клик озвався (Кн. Йова). На сей гук побігла дівчина (Свидн.)]. Отвечать на зов, см. Отзываться 1.