Ка

Ка, част. - 1) (при повел. накл.) но, лиш, лишень, бо, ке (мн. кете), ну, (гал.) ко. [Дивіть-но на його! (Крим.). Біжи-лиш швидше в Карфагену! (Котл.). КЄте-лиш (дайте-ка) кресало! (Шевч.). Геть-лишЄнь до ката (Номис). Розкажіть-бо що-нЄбудь (Крим.). Марусю! ходи-ке сюди (Квітка). Ходи-ко, дай-ко! (Верхр.)]. Ну-ка - а ну лиш, а ну-бо! На-ка - на лиш (лишЄнь, бо). Нате-ка! - нате-но (-бо, -лиш); 2) (при замене условного придаточного через повелит. накл.) но, лиш. [Спробуй-но зачепити - будеш битий (Ніков.). Не пий лиш нічого - будеш здоровий]; (при замене повел. накл. через условное придат.) б. [Голодний, - дала б там чого їсти (дай-ка чего покушать) (Херсонщ.)]; 3) (при дат. пад. местоимений: мне-ка и т. п.) бо, лишЄнь. [Мені-бо налий. Тобі-бо вже ніколи]; 4) (при наречиях) о. Вона-ка! (вот где) - онде-о. Здеся-ка - осьде-о, (диал.) гесде-о; 5) (в вопросит. предл.) бо. [Де-бо він ходить? Сюди-бо не прийдуть?].