Калачик — Російсько-український академічний словник (А–П)
Калачик - 1) калачик. Свернуться -ком - скрутитися калачиком, (диал.) скукобитися (скрутитися) у ковтюшок. [Скукобивсь у маненький ковтюшок, підібгав під себе ніжки (Яворн.)]; 2) -лачики, бот. Маіѵа гоїшісСіїоІіа ^. - калачики (-ків), проскурки (-рок), проскурень (-рня), (зап.) пацьорки (-ків).