Караулить — Російсько-український академічний словник (А–П)
Караулить - 1) (охранять) вартувати, чатувати, калавурити кого, що, (стеречь) стерегти, берегти кого, що. [Полягали усі спати, а мЄнший став вартувати (Пісня). Чатували козаченьки у зєлЄнім гаю (АД)]; 2) кого (подстерегать) - чатувати на кого (и реже кого), чигати на кого.