Кличка - 1) (человека) прикладка, прізвище. [Смотрителеві тюрма дала прізвище «морда» (Коцюб.). Видумав на нього прізвище «дрохва» (Крим.)]. Давать, дать -ку кому -дражнити, продражнити кого; срвн. Кликать 3. [По-вулишному Макухою дражнять (Сл. Гр.)]. По -ке - на прізвище; 2) (животного) назва, окличка. Животное знает свою -ку -тварина знає свою) назву, слухає оклички. Пропала собака по -ке «Том» - забіг собака назвою (на окличку) «Том». По псу и -ка - по Савці свитка; якої масти, так і кличуть (Приказки). Не смотри на -ку, смотри на птичку - не в тім сила, чи кобила сива, а в тім, чи везе (Приказка).
Кличка в інших словниках
| Кличка — Великий тлумачний словник сучасної української мови |
| Кличка — Словник чужомовних слів і термінів |