Ковырять, ковыривать, ковырнуть - 1) копирсати, копирснути, колупати, колупнути и уколупати, шпортати, шпортнути, довбати, длубати, долубати, шкалубати, копиряти, човпати, корпати що чим или у чому, шпортатися, довбатися и довбтися, длубатися, долубатися, порпатися у чому. [Зігнувшись візник копирсав щось у колесі пальцем (Коцюб.). Копирснув залізною лопатою раз та вдруге (Грінч.). Сидить баба на порозі, землю колупає (Рудан.). Голкою потроху шпортаю (Дніпропетр.). Почав долубать; продолубав таку вже дірочку що й кулак улізе (Грінч.). Нагнув голову і почав довбатись у землі (Васильч.)]. -рять в носу, в зубах - колупати, довбати (длубати, довбатися, довбтися корпати) в носі (вульг. кози гнати), у зубах, (продлубувати зуби). [Чого ти в носі длубаєш? (Сл. Гр.). Городовий, ось, у сінях довбеться в носі (Тесл.). Сидить та зубки продлубує (Звиног.)]; 2) (лапти) плести (личаки); 3) (делать мешкотно) копирсати що, копітко поратися коло (біля) чого, з чим, у чому, длубати(ся) коло чого, шпортатися коло чого, з чим, човптися з чим, (ирон.) мучити що; срвн. ВозИться 3. [Коло чого він там длубається? (Сл. Гр.). Вже третю днину мучить вона оту сорочку (Звин.)]. -ряй, что ли! -роби швидше!
