Ко[а]нура - 1) (помещ. для собаки) будка, халабудка, халабудочка, конура, конурка; 2) (вообще для животн.) халабудка, хатка, гніздо, нірка, нора, печера. [Знітився і скулився, як слимак у своїй халабудці (Франко)]; 3) (жильё человека) хижка (хижина), (тесн. комнатка) цктка, (закоулок) закамарок (-рка), закамарочок (-чка), (перен.) пора, (шалаш) курінь (-реня). [Вбилися йому в пам’ять нічліги в тіснім, поганім закамарку (Франко). ЖивЄ в якійсь норі (Крим.)]. Жалкая -ра - вбога, мізерна хижка. Спрятались в свои -ры -поховалися по своїх норах (закамарках).
Конура в інших словниках
| Конура — Словник чужомовних слів і термінів |
| Конура — Великий тлумачний словник сучасної української мови |