Кончина - сконання, скін (р. скону), кончина. [Скінчилися болі сконання тяжкого (Грінч.). Останнє тремтіння людського духу перед сконанням (Л. Укр.). В ярмо запрягшися, тягни до скону (Франко). Коли-б він до моєї кончини вернувся: хоч-би встигла з ним попрощатися (Кон.)]. -чина мира - кінЄць світу (світові), кончина світу (світові). [Кончина світу зближається (Свидн.)]. -чина живота нашего - кончина живоття нашого.
Кончина в інших словниках
| Кончина — Великий тлумачний словник сучасної української мови |