Костыль - 1) (посох) костур (-ра), (клюка для хромых) милиця, ключка. [Старий дід лЄдвє ходить з костуром (Сл. Ум.). Був кривий на одну ногу і взяв навіть нову милицю (Н. Лев.). Приколивав і вклонився, схилився на свої ключки (М. Вовч.)]; 2) (палка) ключка, ковінька, ціпок (-пка); 3) (гвоздь) бретналь, (искаж.) бренталь (-ля); 4) (бревно для лазу) східня, сходець (-дця); 5) (виселица) шибениця; 6) (поворотный глаголь) журавель (-вля); 7) (навес) ґанок (-нку), козирок (-рка); 8) (в шахте) розпірка; 9) (согнутая рука) ключка. Кошка -тыль ставит - кицька на басі грає.
