Кость - 1) (анат.) кість (р. кости, тв. кістю, мн. кості), кістка, маслак, (соб.) маслаччя. [Ой побив-потрощив мені кості (Пісня). Застудилася - у кістках крутить (М. Грінч.). Брати гризлися за тую батьківщину як собаки за маслак (Грінч.). В одного пана, кажуть, є такий мертв’як, що без шкури і без мняса, саме маслаччя (Сл. Гр.)]. Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) - сурЄля. Кость плечевая - цівка. Кость голенная - гомілка. Кости плесневые - плесна. Кость пальца (фаланга) - челенок (-нка), маслачок (-чка). Кость на спине у красной рыбы - скаба. Кость слоновая (в изделиях) - слонова кістка, слонівка. Твёрдый как кость - твердий як кістка, окостуватий. [Окостувате дЄрево - сокира відскакує (Вас.)]. Рожа да кости - самі кістки та шкура; сама снасть. [Не їсть хлопець, схуд, сама снасть (Звин.)]. У него только кожа да -сти - у його самі кістки та шкура, у його кості обтягнуло. Промокнуть до -стей - змокнути до рубця, до рубчика. Промёрзнуть до -стей - задубіти, заклякнути. Проникнуться чем-л. до мозга -стей -перейнятись чим до останньої волосинки. [До останньої волосинки перЄйняті вузЄньким дрібним міщанством (Єфр.)]. До мозга -стей - до самого шпику, до самих кісток, до самої кости. Кость от -стЄй - кість од кости. Лечь -стьми - головою накласти, кістьми полягти. Белая -сть - панська (біла) кістка. С -тЄй - скинути (з рахівниці). На -сти -докинути (на рахівниці). Пересчитать кому -сти - полічити кому рЄбра. Загоню туда, куда ворон -стЄй не занесёт - туди зажену, куди ворон і кістки не занесЄ (не заносив). Пар -стЄй не ломит - пара парить, а не ламає. Язык без -стЄй - язик без кісток (то й мЄле); 2) (игральная) кість (р. кости). Играть в -сти - грати (гуляти) в кості. [Програв чумак вози й воли в кості (Пісня)]. Игрок в -сти - костяр (-ра), костер (-ря), костерник, костеря (м. р.).
