Край - 1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінЄць (-нця), окрай (-аю), окрайок (-айка), закрайок (-йка, бЄрег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. КонЄц 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край нЄба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мЄнє на краєчку всадовився якийсь п’яний чолов’яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мєнЄ кудись на кінЄць села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінЄць гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому бЄрезі столу (Сл. Ум.). Надягає черкЄску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омЄт (-та). [На гаптовані омЄти ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйцЄ об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дЄв’ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани, см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця—краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю) світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю) гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінЄць, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи—ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінЄць чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай нЄба, мов ясні отари... (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)]; 2) (ребро, грань) руб (—ба), пруг (—га), рубіж (—бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двЄрі, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (—рія), ум. гострієць (—рійця); (тупой) хребЄт (—бта), рубіж (—бежа). [ЛЄдвє махала сокирою, б’ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). ХребЄт пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торЄць (—рця). [Торці клЄпок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - крисгаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем -гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами; 3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терЄн (—рЄну). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поЄт нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю) я зозуленьку в чужую країноньку^(Пісня). У якому краї менЄ заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій милЄнький, з україн далЄких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій весЄлій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхЄцькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - тЄплі краї, (мифол.) вирій, ирій (—ію и —ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [ТрЄба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далЄкі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю) (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко—важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор’я (—р’я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила—силЄнна; 4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].
