Красноречивый - красномовний, красномовий, сущ. красномовець (-вця), промовистий, проречистий, добромовний, (выразительный) вимовний, (способный к речи) промовний, (кратк. фор.) промовен. [Нарешті обізвався пан Данило красномовний (Самійл.). Та він красномовець був: як почне було говорити, то де в його і слова беруться (М. Грінч.). Ви завсігди проречисті бували - тепер давайте всі свої слова, бо говорити час (Грінч.). Нехай цифри сами говорять, їхня мова тут надто проречиста (Н. Рада). Ілюстрація занадто цікава та промовиста (Н. Рада). Треба пильно прислухатись до розмови людЄй тямущих і добромовних (Куліш). До всякої людини маю слово, промовен я і з цісарем великим, а з нЄю мовчазний (Куліш). Це занадто вимовна наука, щоб на нЄї не зважати (Єфр.)]. Безмолвно -вый - німопромовистий. [Бачу наші німопромовисті могили (Кон.)].
