Круто - 1) (свить, ссучить, замесить, сварить) круто, ум. крутенько. [Нитки зсукані дуже круто (Харківщ.). Тісто замісила круто (Київщ.)]; 2) (о наклоне) круто; (очень -то) стрімко, прикро, круто. [Драбина стоїть круто (стрімко, прикро). Круто спускалася гора (Стор.). Круто з’їздити сюдою (Сл. Гр.). Стрімко крокви поставив (Канівщ.)]; 3) -то повернуть, свернуть в сторону - круто (прикро) повернути, звернути вбік. [Круто звернув з шляху. Круто (прикро) повернув коня (М. Грінч.)]. Он повернул -то этим делом - він круто повернув цюю справу. -то поворачивающий (о повороте) - залі[о]мний, заломистий. [Залімний берег]; 4) -то приходится (пришлось) кому - сутужно, круто, скрутно, до скруту приходить (прийшлося, довелося) кому; круто було з ким; (насм.) урвався бас кому. -то добыть что - сутужно з чим. [Сутужно з грішми тепер. В Звиногородці сутужно з зємлЄю (Звиног.)]. -то обходиться с кем - суворо (круто) поводитися з ким; суворим бути до кого.
Круто в інших словниках
| Круто — Фразеологічний словник української мови |