Кулак - 1) кулак (-ка), (соб.) кулаччя, (фамил.) кулачина, (гал.) п’ястук (-ка). [Давай місити кулаками по спині (Н.-Лев.). Вони - мєчЄм та кулаччям, а ми пером та лагодою (Куліш). Постелю) сірячину, а в головах кулачину (Чуб.). Стиснутим п’ястуком що-сили зацідив капраля межи очі (Франко)]. Удар -ком - (кулачний) (с)тусан (-на). Свистать в -лак -свистіти (трубити) в кулак. Смеяться в -лак - сміятися в кулак, сміятися в бороду; 2) молот; см. Кувалда 1; (деревянный) довбня; 3) (техн.) кулак; (зубец мельн., машин. колеса) палець (-льця), пальок (-лька). Колесо с -ками - палечне колесо; 4) (свая для причалки судов) паля; 5) (зажиточный крестьянин) куркуль (-ля), (соб.) куркульство; (мироед) глитай (-тая), жмикрут, дерилюд, доюн (-на), павук (-ка), (пренебр.-усилит.) куркуляка. [Куркулям нема місця в сільраді (Пр. Правда). «Глитай або^ Павук» (Кропивницьк.). В громаді верховодили жмикрути, дбали тільки за свої бариші (Грінч.). Дерилюде! всіх проглинути хочеш! (Грінч.). Люди з голоду пухнуть, а доюни з людського лиха руки гріють (Кониськ.). Брешеш, куркуляко! (Епік)]; 6) баришник; (перекупщик) перекупець (-пця), перекупень (-пня), перекупник; (маклак) фактор (-ра).
