Курить - 1) (жечь для благоухания) курити (-рЮ, -риш), кадити чим, (о ладане ещё) ладанити. [Я вже й ладаном курила (Кониськ.)]. -рить можжевельником - курити (кадити) ялівцем; 2) (табак) палити, курити, смалити (тютЮн), тютюну заживати, (метафор.) з димом гроші пускати (попыхивая) пакати, пахкати, пихкати. Вы -те? - ви палите (курите)? Я не -рю - я не палю». -рить папиросу, трубку - палити (курити) цигарку, лкэльку, (попыхивая) па(х)кати люшьку. [Люлечки палили (Сл. Гр.). Дурень нічим ся не журить, горілку п’є та лкэльку курить (Номис). Пакає лкэльку (Л. Укр.)]. -рить воспрещается - палити (курити) невільно (заборонено). -рёная сигара - надкурена сигара. Курящий - а) прич. що палить, курить; б) сущ., см. Курильщик 1. Я не -щий - я не палю), не вживаю (тютюну), не курій з мЄнє. Для -щих - для курців. Для некурящих -для некурців; 3) -рить (перегонять) водку, дёготь - горілку гнати, курити дьоготь, горілку; 4) (кутить) курити, пиячити, (диал.) кубрячити, (бедокурить) шурубурити, колобродити. [Троянці добре там курили (Котл.)]; 5) (мести, вьюжить) мести, бити. Гляди, как -рит на дворе - дивись, якЄ б’є (яка куря) надворі.
Курить в інших словниках
| Курить — Фразеологічний словник української мови |