Лапа - 1) лапа, (зап.) лаба. [Пише, як сорока лапою (Номис). І кум-вовк досягає до куми-лисиці лабою і хоче з нЄї кожуха зняти (Казка з Под.)]. Он всё под свою -пу метёт - він усе до своїх лап пхає, до сЄбе гарбає. Запускать -пу (перен.) - запускати лапу, красти. Нагреть -пу - погріти руки, набити калитку. Сосать -пу - смоктати лапу. Они -па в -пу живут - вони живуть у добрій злагоді (згоді), це одна душа й одна сорочка; вони один (одно[є]) одного, одна одну покривають. Попасться в -пы кому - пійматися (дістатися) в лапи, попастися в лабЄти кому; 2) (загиб, колено) ріг (р. рогу), коліно. Якорная -па -ключка (зуб, дзюб) в котві, якірна лапа. [В котві зуб уломавсь (Київ)]; 3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’ятка, вухо; 4) строит. - замок (-мка), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замок 2. Рубить в -пу - врубувати (зарубувати) в замок, в замки; 5) (кривулина) кривуля, корчань (-ня), соха; 6) бот. -па львиная или медвежья (АІсИетШа ѵиідагіз ^.) - приворотень (-тня) (звичайний), наворотень (-тня), лапушник. -па мужская (Апбгозасе зеріепігіопаііз ^.) - переломник (північний).
