Лоск - 1) (блеск, глянец) лиск, полиск (-ку), блиск (-ку), ґлянс (-су), ґлянц (-цу) и ґлянець (-нцю), полір (-ру). Сапоги с -ком - чоботи з ґлянс[ц]ом (з ґлянцем), виґлянсувані чоботи. Внешний, поверхностный, светский лоск - зовнішня виглада, зовнішній, зверхній, поверховий, світський полір. [Свою неосвіту ховав під зовнішньою вигладою («Буков.»). Їх поверховий полір надавав їм вигляд наче-б то людЄй вищої культури (Ор. Левиц.)]. Лоск образования - полиск, полір освіти, освітня виглада. Наводить лоск, см. Лощить. Навести, дать внешний лоск - дати зовнішній полиск, полір, вигладу кому; 2) лощина, лощовина; срв. Лощина. Лежать -ком - лежати лоском, (в повалку) покотом. [Всі (п’яні) лоском лежали аж до другого дня (Квітка)]. После бури рожь -ком лежит - після бурі жито в лоск вилягло; після бурі жито лоском лежить. Град выбил хлеб в лоск - градом вибило хліб у-пЄнь. Положить в лоск кого, что - винищити до ноги (в-пень) кого, винищити до щадку, (полон.) до щЄнту що. Меня обокрали в лоск - у мЄнє забрано чисто все, все до нитки, (полон.) все до щЄнту.
