Луч - 1) промінь (-меня, мн. промені), соб. проміння, ум. промінчик, промінЄць (-нця), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) парус и парос (-са). [Промінь сонячний наче золотом червоним його обсипав (М. Вовч.). Сонце сипнуло промінням по росяних травах (Куліш). Промінчик ясної надії (Франко). У скісному парусі сонця грає роєм мушва (Коцюб.). Як легЄнькі блискавочки забігали по землі пароси (Мирн.)]. Луч света, надежды - промінь світла, надії. Бросить луч - кинути промінь. [Сонце кине промінь (Звин.). Мамо, кинь промінь ласки на твого сина (Крим.)]. Брызнул луч - вдарив, стрілив промінь. [Стрілив промінь золотистий (Франко)]. Сноп лучей - пасмо проміння. Лучи веером - паруси. [Дивись, які паруси попускало сонце (Сумщ.)]. Луч световой - світловий промінь. -чи рассеянные - розсіяне проміння. -чи рентгеновские - рЄнтгЄнове (-нівське) проміння. -чи ультра-фиолетовые - ультра-фіялкове проміння. -чи испускать, см. Лучиться; 2) см. Радиус; 3) (рыбацк. приспособл.) присвітач (-ча), світельце, лучниця.
Луч в інших словниках
| Луч — Рідні імена. Слов'янський іменослов |
| Луч — Словник чужомовних слів і термінів |