Любимый - 1) (излюбленный, дорогой) улЮблений, лЮблений, укоханий, коханий, лЮбий, уподі[о]бний. [Заграв своЮ улЮблену пісню (Крим.). Уважав М. Вовчка за лЮбленого в народі письменника (Грінч.). Панютченьку ти наш коханий! (Куліш). Чи я в батька не кохана була? (Пісня)]. -мый автор, -мое произведенне - улЮблений, уподі[о]бний автор, твір. [Своїх уподобних авторів узяла з собоЮ (Н.-Лев.)]. -мое чтение - улЮблене читання. -мый вождь - улЮблений проводир. -мое занятие, дело - улЮблена, лЮба робота. -мое блюдо, кушанье - улЮблена страва, їжа. -мая лошадь - улЮблений кінь. -мое дитя -кохана (лЮба) дитина; найулЮбленіша дитина. Самый -мый - найулЮбленіший, найукоханіший, найулЮблений, найлЮбіший, наймиліший. [З своєю найулЮбленішоЮ лялькою (Грінч.). НайулЮблена дитина (Вороний). Се була його найлюбіша робота (Стефаник)]. -мая трава (росянка), бот. ^^08ега гоіипйііОІіа ^. - росичка круглолиста, росянка; 2) (возлюбленный, милый) коханий, укоханий, милий, лЮбий, лЮблений, (возлюбленная) кохана, лЮба (-бої и -би), мила, лЮблена, (сущ.) любко, лЮбчик, коханок (-нка), кохана людина. [Прощатись прийшов я, кохана, з тобою (Л. Укр.). Силкувалася виправдати вкохану людину бідолашна дівчина (Грінч.). Жінка суджена, а кума лЮблена (Приказка). Та вже мені не стояти із моїм коханком (Пісня)].
