Любо - любо, мило, до любости, до вподоби, ласк. любенько, любесенько. [Очам лю>бо (Шевч.). ТихЄнько й любенько день минЄ (М. Вовч.)]. -бо поглядеть - лкэбо (мило) подивитися, любота глянути. [Любота глянути на молодят, як вони гарненько живуть укупці (Сл. Гр.)]. -бо-дорого - дуже (вЄльми) любо, мило. Не -бо, не слушай, а врать не мешай - вір, не вір, а не кажи «брЄшеш»; не любо, не слухай, а брехать не заваджай. -бо-нелюбо - чи лю>бо (мило), чи нелюбо (немило); хоч мило-немило. Ему это -бо - йому це мило, йому це до вподоби, подобається.
