Лямка — Російсько-український академічний словник (А–П)
Лямка - 1) (ремень чересплечн.) лям(к)а, тягло. [Сюди ходили запорожці на заробітки до лями (Сторож.)]. Тянуть -кой, идти -кой - лямувати, вЄсти тягом (на тяглі), тягти на тяглі. [Ведуть за кодоли на тяглі галеру (Дн. Ч.). НЄвід на тяглі тягнуть до одмілу (Черкащ.)]. Тянуть -ку - тягти лям(к)у, тягти тягло, (перен.) тягти ярмо, біду’ тягти. [Доведеться до кінця віку біду" тягти (М. Гр.). З дня на день тягти ярмо буденної праці (Єфр.)]. Надевать -ку, запрягать в -ку - залямовувати, запрягати у лям(к)у, лямувати кого. [Запрягають у лямку, лямують волів (Сл. Гр.)]. На себя надевать -ку, запрягаться в -ку - залямовуватися, запрягатися у лям(к)у. [Два чоловіки залямовуються і тягнуть нЄвід до берега (Яворн.)]. Надел -ку, так тяни - коли взявся за гуж, не кажи, що не дуж (Номис); сидиш у ряду’, то й тягни біду" (Приказка). Тяни -ку, пока не выкопают ямку -тягни ярмо, доки віку; на тім світі спочинеш; 2) (шлея) шлея, шлейка; 3) (ошейник) нашийник.