Ляпать, -пывать, -пнуть - 1) (шлёпать) ляпати, ляпнути, (чем-л. мокрым) льопати, льопнути. [Ляпнув по спині (Полт.). Годі вже тобі оту" долівку льопати (Кобел.)]; 2) (вахлять, делать кое-как) партачити, кремсати, базграти, партолити; срв. Сляпать; 3) (брякать, говорить не кстати) ляпати, ляпнути (язиком), бовкати, бовкнути, плескати, сплеснути (язиком), блявкати, блявкнути, (перен.) утяти до гапликів, сказати, (грубее: сказонути) аж пальці знати. [Їм - що не ляпати язиком, аби ляпати (Васильч.). Вже по всьому селу язиками плещуть про тЄ6є (Полт.). Ви в Москві не вчилися? - бовкнув я (Крим.)]. -нул словечко - ляпнув, бовкнув слівце.
