Меч - 1) меч и міч (р. меча); (с узким лезвием) (меч-) кінчак (-ка). [Голий як міч, гострий як бритва (Номис). Висить міч тиранський і над вами (Грінч.). О, слово! будь мєчЄм моїм (Олесь)]. Меч-кладенец, см. Кладенец 1. Меч-самосек (в сказках) - меч-самосік, меч-самобієць (-бійця). Быть под Дамокловым -чом - бути під Дамокловим мєчЄм (фам. під обухом, під довбнею). [Не було як і говорити під цензурною довбнею (Єфр.)]. Огнём и -чом - огнЄм і мечЄм. Предать всё огню и -чу - пустити все під огонь і меч; спустити на пожар (на огонь) і під меч положити; людЄй мечЄм посікти, а добро з (за) димом пустити; огнЄм спалити і кіньми стоптати. Повинную голову (покорной головы) и меч не сечёт - покірної голови і меч не берЄ; 2) меч-рыба, зоол. ХірИіаз діайіиз ^. - мечоніс (-носа), меч-риба, мЄчник; 3) (созвездие) Меч (р. Меча).
