Млеть - мліти, у[о]млівати. [СЄрце мліє (Шевч.). А в козака сЄрце умліває (Пісня). З голоду вмліває (Рудан.). А калина соромлива і тремтить і омліває (Грінч.)]. Млеть от восторга над чем - умлівати над чим. [Умлівали над своєю новою хатиною (Гр. Григор.)]. Млеть от тоски - мліти душЄю. [Сидить у тюрмі, мліє душЄю (Тесл.)].
