Могила - 1) (могильная яма) яма, (реже) могила, гріб (р. гроба), гробовище. [Вродила мама, що не прийме й яма (Номис). У ямі заснули на вічнії віки старі покоління (Грінч.). Немає матусі! У глухій тЄмній могилі вона (Тесл.).]. Каже збити домовину та і гріб копати (Рудан.). Жив не в хаті, а в гробовищах (Єв. Морач.)]. Опустить гроб в -лу - спустити труну (домовину) в яму, у гріб. [Рушниками, що придбала, спусти мєнЄ в яму (Шевч.). Опускають в гріб Якима (Рудан.)]. Сойти в -лу - спочити в могилі, зійти з світу, переставитися, помЄрти. Хоть живьём в -лу ложись - хоч живий (живцЄм) у яму лізь (Приказка). Горбатого -ла исправит - який змалку, такий і до останку (Приказка); 2) (могильная насыпь) могила, гріб, (не только ум.) гробок (-бка). [Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Остався почувать на гробках: положив (сідло) на гробок і ліг на йому (Грінч. I)]. -ла провалилась - могила запала(ся), гріб (гробок) запав(ся); 3) (могильный курган) могила. [Засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.)].
