Молчать, малчивать - 1) мовчати, німувати, (образно) мовчанку справляти, у мовчана грати(ся). [Тільки свекруха все лається, а ми всі мовчимо, слова за день один до одного не промовимо (Грінч.). Аж подумати гірко, як ота людина гарна зникла німуючи з-посеред миру божого (Куліш). А я було чую, та вже німую (Кониськ.). Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє (Мирн.) І знов почали ми у мовчана грати, журимось (Г. Барв.)]. Упорно -чать - уперто мовчати, уст не розімкнути. -чит, словно воды в рот набрал - мовчить, як риба (як німий), мовчить ні пари з уст. Заставлять, заставить -чать кого - змушувати, змусити мовчати кого, (образно) зав’язати язика кому; срв. Замолчать 2. [Людям язика не зав’яжеш (Номис)]. -чи! -чите! -чать! - мовчи! мовчіть! цить! цитьте! тихо! [Мовчи, глуха, - мЄншє гріха! (Приказка). Цить, не плач, дасть мати калач (Номис). Ой, цитьте та мовчіте, та нікому не кажіте! (Пісня)]. -чи да ешь! - мовчи та диш! (Приказка). Законы -чат относительно этого обстоятельства - закони нічого не кажуть що-до цієї обставини (не передбачають цієї обставини). Молчащий - що (хто) мовчить, мовчущий. [Бере за руку мовчущого з дива диякона і вєдЄ у дім (Л. Укр.)]. -ться - мовчатися. [Мовчалося. НєвЄсєло виглядав степ і гнітив настрій (Леонт.)]. Тебе таки не -тся - тобі таки не мовчиться.
