Муж - 1) (мн. мужи) муж (-жа, мн. мужі, -жів). [Ой, там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада (Чуб.). Блаженний муж на лукаву не вступає раду (Шевч.)]. Муж совета - громадський муж, радний муж. [Правили зємлЄю старші родовики, громадські мужі, сходячись із сіл у однЄ місце на народнє віче (Куліш). Громадськії мужі і братчики козацтво (Грінч.)]. Государственный муж - державний муж. Учёный муж - учЄний муж, муж науки. Величайшие -жи древности - найбільші мужі давнини (старого світу); 2) (мн. мужья) чоловік, муж, (супруг) дружина (ж. и м. р.), подружжя (-жжя), (диал.) мужик (ка); (для вежливости) старий (-рого). [Чоловік та жінка - то найкраща спілка (Приказка). Журилися муж з жоною, що дітЄй не мали (Рудан.). Чоловіче мій, дружино моя, завіз ти менЄ, де роду нема (Пісня). Як не хочеш, мій милЄнький, дружиною бути, то дай мені такЄ зілля, щоб тебЄ забути (Пісня). Ми, бачите, шукаємо для нашої дівчини подружжя (Стор.). Та ще на біду" і мужика її нема дома (Квіка). Здорові були! А де се ваш старий? (Сл. Гр.)]. Законный муж - шлюбний чоловік. [І чоловік буде, хоч не шлюбний, а всЄ-таки чоловік (Коцюб.)]. Ревнивый муж - ревнивий чоловік, (зап.) заздрісний чоловік. Снисходительный муж - лагідний чоловік. Слабохарактерный муж - плохий чоловік. Муж и жена - одна сатана - муж та жона - одна сатана, чоловік та жінка - одна спілка. Мужать - мужніти, доходити літ, доходити (до) зросту, вилюднювати(ся). [Хлопець наш так мужніє (вилюднює), що хоч-би й женити вже (Київщ.). Діти наші до зросту доходять (Богодух.). У нЄї всі діти змалку так нездужали, а дивись, всі вилюднювали, ні одно не вмЄрло, і здоровісінькі тепЄр (Лебед.)].
