МужИк - 1) мужик (-ка), чоловік (-ка), (зап. и гал.) хлоп (-па), (крестьянин) селянин, (стар.) посполитий (-того). [Коли-б не мужик (не хлоп) та не віл, не булО-б панів (Приказка). Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Приказка). До панів - пан, а до мужиків - мужик (Номис). ДОля, як лихоманка, не розбира, на кОго насідається: чоловік, чи пан - їй все однаково (Основа 1861). Пан на трОні, а хлоп на ослОні (Номис).]. Нас хлОпами взивали, канчуками сікли нас (Франко). Ой, задумав селянин міщаночку брати, вона-ж йому відказала: «я не вмію жати» (Пісня)]. Быть -ком - бути мужикОм, мужикувати, мужичити. [Тут мужикував, там пануватимеш (Мирн.)]; 2) (пренебр.: неуч, невежа) селюк, простак, сіряк (-ка), чубрій (-рія), очкур (-ра), ціпов’яз, мазниця, (вахлак) ґевал, (зап.) мудь (-дя). [Батько йогО був селкж, якОго-ж ти повОдження від йОго сподівався? (Київщ.). Для нас ви вОрог, зрадник і простак (Франко). Сам крепак, неодукОваний сіряк (Шевч.). Міщанин називає селянина - очкур, чубрій, а селянин міщанина - салогуб (Основа 1862). Чи ти-ж, мазнице, вчився в шкОлі? (Н.-Лев.). З виду він і по одЄжі не ґевал, а щось не прОсте (Стор.) Хлоп хлОпом! мудь мудьом! - Не дай бОже з хлОпа пана! (Франко). Мудя масти лОєм, а він смердить гнОєм (Номис).]. -жИк сиволапый -мужлай (-лая), мугир (-ря), мурлО. [Треба, каже, вас, мужлаїв, провчити, щоб ви знали, як слухатися (Грінч.). Бо він, бачте, пан, а ми мугирі (Звин.)]; 3) народн. - мужик, чоловік; срв. Муж 2.
