Мутить, мучивать - 1) (делать мутным) каламутити, колотити, с[за]каламучувати, сколочувати, мутити, бовтати; срв. Замутить 3, Помутить. [Що це ти тут каламутиш берег мій? (Глібів). Два голуби воду пили, а два колотили (Пісня). Дітвора бовтає воду (Луб.)]; 2) (возмущать, бунтовать) хвилювати, баламутити, колотити, каламутити, мутити, ворохобити, бунтувати. [По селах людЄй баламутять (Кониськ.). Так колотить усіма, як вир водою (Приказка). Колотила Пилипиха в нас у хаті (М. Вовч.). Мутив, як на селі москаль (Котл.)]. -тить общество (народ) - баламутити громаду (народ), колотити громадою (миром), каламутити в громаді, народ бунтувати. [Не вспів у село війти, вже й каламутить миром (Тобіл.). ПочнЄ каламутити в громаді (Грінч.). Отой Гуща народ бунтував (Коцюб.)]; 3) (тошнить) нудити, вадити, млоїти, (диал.) канудити. [Правда ваша: наїдались, а вам тепЄр вадить (Шевч.)]. Меня -тит - мені нудно (млосно, вадить), менЄ нудить (млоїть, канудить). На душе, на сердце -тит - на душі, на сЄрці млосно (нудно).
