Мята, бот. МепіИа ^. - м’ята, ум. м’ятка. -та водяная (М. а^иаНса ^.) - м’ята водяна, блохівник (-ку). -та дикая - а) (или глухая, конская, М. агѵепзіз ^.) м’ята польова, м’ята кучерява, м’ята глуха, м’ята дика, м’ята кінська; б) (или русская, М. ѵігійіз ^.) м’ята зелена, м’ята квасна. -та курчавая (М. сгізра ^.) - м’ята кучерява, м’ята городня, м’ята садова, м’ята крута. -та лесная (М. зііѵезігіз ^.) - м’ята лісова, драголюб (-бу) лісовий. -та перечная (М. рірегііа ^.) - м’ята холодна, м’ята справжня, галушднка. -та пташья (Зіеііагіа тейіа V М.) - мокрець (-рецю), зірочник (-ку) (середній), канаркова травка. -та сердечная (М. Риіедіит ^.) - м’ята блошниця, полій (-лік)), блохівник (-ку). -та собачья - а) (Ваііоіа підга І..) м’яточник, собача м’ята, глуха кропива, шандра вонюча, біло[чорно]кудреник (-ку); б) (или кошачья, СІесИота Иейегасеа ^.) розхідник (звичайний), котики, кошЄчник (-ку), кошача м’ята, будра. -та степная (№реіа Саіагіа ^.) - котяча м’ята, котовик, шанта, глушник (-ку).
Мята в інших словниках
| Мята — Тлумачний словник української мови |