Наверху — Російсько-український академічний словник (А–П)
Наверху, нрч. - нагорі, угорі, (сверху) звЄрху, горою, наверха, верхами. [От два вікна, що нагорі, то там квартира (Звин.). Горою, оточуючи долину, тягся мур (Країна Сліпих). Долиною сльози, верхами глум (Коцюб.). ОливЄць не застряг у снігу, а лежав зовсім наверха (Франко)]. Он живёт -ху - він живЄ нагорі (угорі).