I. Нажива - 1) (действие) наживання, набування, на[при]дбавання, приживання, оконч. нажиття, набуття, на[при]дбання, прижиття (-ття); срв. Наживать 1; 2) (пожива) нажива, пожива, поживок (-вку), пожиток (-тку), (прибыль) зиск (-ку), (польза) користь (-ти). [Пошесть наживи (Кониськ.). Записався на брехунця: робота, бач, не важка, а зиск з нЄї великий (Кониськ.)].
II. Нажива (приманка), см. Наживка.
Нажива в інших словниках
| Нажива — Великий тлумачний словник сучасної української мови |