Наместничество — Російсько-український академічний словник (А–П)

Наместничество

Наместничество - 1) (сан, область) намісництво; 2) (пребывание в сане) намісникування. Наместничий - намісницький, (наместников) намісників (-кова, -кове).

Алфавітний покажчик

А 626 Б 2236 В 4212 Г 1728 Д 2503 Е 322 Ж 504 З 3926 И 2231 Й 3 К 5559 Л 2380 М 3958 Н 10851 О 5077 П 13914