Нанос - 1) (действие), см. Нанесение; 2) (нанесённое: ветром) наніс (-носу), надув (-ву), (снежный) намЄ[і]т, (занос) замЄ[і]т (-мЄту), (куча) купа, (побольше) кучугура (в піску, із снігу и т. п.), (нанесённый водой) наплав, наплив (-ву), наплинок (-нку), наплавина, (песок, ил) намул (-лу), намулина; (перен.) наніс, намул; срв. Намёт 2. [Піщані надуви (Калит.). До нас на город кучугури піску понаносило вітром (Богодух.). ПоберЄжжя, незанЄсене наплавами рік (Калит.). ПолуднЄва часть, рівна як стіл, повстала з нанЄсеної річної наплавини (Калит.). На намулі капуста гарна ростЄ (Київщ.). Її затягло товстим шаром морських намулин (Троян.). Шкода думати, щоб оцЄ наносом осіла Русь Висляні узберЄжжя (Куліш). Літературний намул (Рада)]; 3) наклеп (-пу); см. Наговор 2.
Нанос в інших словниках
| Нанос — Великий тлумачний словник сучасної української мови |