Напросчивый - напросливий; (навязчивый) нав’язливий, настирливий, нала[і]зливий. Напротив - 1) предл. с род. п. - навпроти, проти, напроти(в), насупроти(в), супроти(в), навпаки, (визави) просто, напросто кого, чого; срв. Против. [Стояла вона проти місяця молодика (М. Вовч.). Сіла собі напротив віконця (Чуб. V). Він сидів напросто мЄнє (Звин.). Покотила паляницю навпаки сонця (Квітка)]. Лежащий, находящийся -тив - противний, супротивний, протилежний. [Через сіни противна хата (Квітка). З противної вулиці доносився парубочий гомін (Мирн.)]; 2) союз - а, ба (навпроти, навпаки). Я тебя учу добру, ты -тив делаешь худо - я тебЄ вчу доброго, а ти (навпроти, навпаки) робиш лихЄ; 3) нрч. - на(в)проти, проти, насупроти, всупереч, навпаки, (зап.) противно, (диал.) навпроть; (наперекор) наперекір; срв. Вопреки, Наоборот. [Не бачите, що навпроти їдемо? - Звертайте! (Мирн.). Навпаки, історія сама дала нам зовсім инші приклади (Грінч.). Я не гніваюсь, а навпаки радію з того (Київщ.). Я зовсім навіть не розгнівався на нього: противно, його погляд болів мєнЄ (Франко). Та не йдіть бо навпроть (Київ)]. Его там не было! - -тив, он там был! - Його там не було! - Навпаки, він там був! (ба був!).
