Насилу, Насилушку, нрч. - 1) (через силу, с трудом) насилу, всилу, на (пре)велику силу, від сили, (едва) лЄдвє; срв. Едва 2 б. [Насилу ноги волочу (Метл.). Всилу волоче ноги (Васильч.). Всилу додЄржались, поки робота знову у полі відкрилася (Манж.). На велику силу підвелася (Звин.). Ще так, може, років з двоє продЄржиться, і то вже од сили (Звин.). ЛЄдвє встиг утекти (Брацл.)]; 2) (наконец-то) насилу, нарЄшті. [Насилу я вас дочекався (Київ)]; 3) -силу (против желанья) - проти волі; (по принуждению) з примусу; срв.
