Немой и Нем - 1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німЄнький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без’язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німЄ, звукове та говорю)ще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без’язикі (Шевч.). ШєвчЄнко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без’язикої (Основа 1861)]. -мая азбука -німа абетка. -мое вино - німЄ (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [УвЄсь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на нЄї великими як тЄмрява очима (Грінч.). ДалЄко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мєнЄ? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтьірь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкЄня. -мые люди - німі (-мих) (лЮди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. НємЄть. Стать -мвім - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. ОнємЄть. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мвім - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів); 2) (утративший чувствительность) затЄрплий, отЄрплий, замлілий, (о мног.) потЄрплий, помлілий; 3) неголосний, недзвінкий. -мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.
