Ненависть - ненависть, зненависть (-ти), (редко) ненавищі (-щів) до кого и проти кого. [Що-ж, тільки той ненависти не знає, хто цілий вік нікого не любив (Л. Укр.). І гніт чужинців, і ненависть, і власна кволість, і одчай (П. Тичина). Хлоп’я забуде свою) ненависть проти батька (Крим.). Вона лишЄ ридає з ненависти (Михайлич.). Я починаю чути зненависть до нЄї (Коцюб.). Звенависть узяла гору над коханням (Грінч.). Забреніли нотки такої огнЄвої зненависти, що мороз пішов за спиною (Васильч.). Тут упЄрше батько його вчив зненависти до поліцаїв (Ле). Очі заогнилися ненавищами (Васильч.)]. Питать -висть к кому - плекати (мати) (з)ненависть до кого, проти кого. Проникнутый -тью -про(й)нятий, перЄ(й)нятий, напоєний (з)ненавистю. [По розбурканих зЄмлях гримить нога напоєних звенавистю пролетарів (Влизько)]. По -ти - з ненависти, через ненависть.
Ненависть в інших словниках
| Ненависть — Великий тлумачний словник сучасної української мови |